Робота з батьками

Автор: Врадій Тамара Анатоліївна
Посада: учитель початкових класів.


Тема: Виховання казкою

Мета: ознайомити батьків з історією виникнення казки та з її впливом на особистісне становлення дитини; дати поради щодо уміння правильно підбирати та розповідати казки

Обладнання: мультимедійний проектор, добірка казок

А придивись, будь ласка,

У лісі всюди казка.

Вона блукає лісом.

Прислухайся, будь ласка,

У лісі всюди казка.

С. Бабій

Підготовка до зборів

Попереднє анкетування батьків та його аналіз. Додаток 1

Вхідна діагностика

- Спростуйте або підтвердіть твердження про те, що неправильно підібрана і невчасно розказана казка може, як і невірно прийнята пігулка, не лише не допомогти, а й нашкодити.

ТАК   НЕ ЗНАЮ   НІ

Практикум з батьками

Батькам пропонується вибрати для своєї дитини казку для читання серед тих, які лежать на столах і обґрунтувати свій вибір.

Історична довідка

Історичні джерела казкотерапії сягають часів первісної епохи. Рід тоді вівся по материнській лінії, тож і всі діти до шести років перебували разом із мамами на жіночій території печери. Головним завданням дитини у цей період було рости і розвиватися, набиратися сил та розуму, при чому останнє відбувалося завдяки іграм, спостереженням за роботою дорослих та … казкам.

До тих чи інших господарських справ діти залучалися лише по досягненню шестирічного віку. А оскільки вся робота носила чітко виражену статево-рольову приналежність (тобто – поділялася на жіночу та чоловічу), виникла потреба у проведенні певного обряду – своєрідного введення у «доросле життя» (ініціація), яка не лише визнавала за дитино право цього «переходу», а й наділяла певними ознаками дорослого життя: хлопчикам, які до цього разом із дівчатками бігали у звичайних сорочках, надягалися штани (а ви спробуйте на коня у сорочині сісти – так виник обряд «посадовини на коня»), а дівчаткам запліталися коси (адже відтепер їм доведеться і куховарити, і за малечею допомагати доглядати, тож волоссячко має бути охайно зачесаним і зібраним – так виник обряд «закосичення»).

По досягненню дітьми 13-14 літнього віку і отроки, і юнки приймалися у доросле суспільство як повноцінні та рівноправні соплемінники, здатні не лише потурбуватися про себе, а ще й узяти на себе відповідальність за інших – дітей, жінок та літніх людей. Звичайно, і ця подія супроводжувалася певними ритуальними діями, проте мета нашої публікації – дослідити, яке ж місце у цій всі системі становлення самодостатньої особистості посідала казка. Виявляється – одне чи не із найважливіших, адже дитина повинна була бути готовою до кожного переходу. Готовою – означало не лише вміти «борщ зварити» чи «оленя вполювати», а мати сформований світогляд та відповідну ціннісну систему, мати уявлення про основні статево-рольові функції і обов’язки.

Ось тому і збирали найстаріші, наймудріші жінки племені ввечері біля вогнища дітлахів і починали свою науку – вводили дітей у світ життєвої мудрості, у світ людських стосунків та великих звершень. А починалося все із казки. Звичайної казки про тварин.

Саме казки про тварин є найпершими, що їх потрібно розповідати дитині. Адже у цей період (а це приблизно від 2 до 4 – 4,5 років) ми часто уособлювали себе із тваринами (пригадайте, можливо Вам доводилося спостерігати за грою дітлахів: вони ніколи не скажуть «Я бігаю, наче кінь», вони говорять «Я – кінь!»). І ще одна цікава, притаманна нам риса – ми чомусь завжди з деякою насторогою відносимося до повчань з боку старших за нас (як за віком, так і за соціальним статусом), і з більшим задоволенням прислухаємося до порад рівних собі. Цей механізм працює чи не від самого народження людини, і подивіться, як мудро наші предки скористалися ним – адже усі морально-етичні приписи, яким ми хочемо навчити наших дітей, відображені у казках про тварин, і вкладені вони не у вуста дорослої людини, а … Так-так, саме у вуста тварин! Пригадайте: це і накази про обережність при зустрічі із чужими людьми і відданість дружбі (казка про Котика та Півника, якого викрала хитра Лиска і про те, як відважний Котик визволяв занадто довірливого Півника), про працелюбність та лінощі (казка про роботящого Півника та ледачих мишенят Круть та Верть), про хитрість та щирість (казки про Лисичку-сестричку та братика-Вовчика) та багато-багато інших.

Наступна казка – це побутова. Її починали розповідати дітям десь, орієнтовно, з п’ятирічного віку. Побутові казки, що цікаво, вже мають статево-рольову орієнтацію: серед них вже можна чітко розпізнати казки для дівчаток (що повинні робити дівчатка та молоді дівчата, щоб бути щасливими у майбутньому заміжжі («Бабина дочка та дідова дочка» чи «Морозко»)) та казки для хлопчиків (що вчать, наприклад, чоловічій мудрості («Як чоловік гусака ділив»); як правильно чинити із, наприклад, надмірно балакучою («Язикати Хвеська») чи ледачою дружиною («Ледача сумка») тощо). Таким чином, побутова казка покликана підготувати як дівчаток, так і хлопчиків до виконання майбутніх обов’язків, тих чи інших статево-рольових функціональних ролей. Адже доросле життя серйозне, тоді вже немає часу на навчання. Не підготувався заздалегідь – начувайся!

З шести років дітям починали розповідати чарівні казки. Їх назва говорить сама за себе – в основі цих казок лежать чарівні перетворення. Кого та чого? Напевне, перш за все – самих героїв. Так, дійсно, чарівні трансформації очікують на них: саме у чарівній казці боягуз набуває сміливості та хоробрості, невпевнений – впевненості та звитяги, слабкий – сили духу. На сміливця, що ризикнув вийти на шлях перетворень обов’язково чекає винагорода. І якщо раптом на цьому шляху тобі не вистачає сили, знань чи умінь – не впадай у відчай, знай, що тобі на допомогу завжди прийдуть вірні товариші-побратими, мудрі учителі-наставники або ж чарівні предмети. Головне – це віра у те, що правда восторжествує, а добро обов’язково переможе зло. Інакше не буває. У казках, а я це точно знаю – інакше не буває.

І так, мовою казки, наші шестирічки починали пізнавати закони світобудови, закони гармонійного існування у людській спільноті, закони успішного самоствердження та самосправдження. Проте слід нагадати, що, у відповідності до існуючих законів суспільного життя, хлопчикам казки розповідали чоловіки, тоді як дівчаткам – жінки. І якщо ми подивимося на чарівні народні казки (та й авторські також), то їх умовно можна розподілити на казки для хлопчиків і казки для дівчаток, в кожній з яких пропонуються відповідні моделі життєвих сценаріїв.

Таким чином, вирісши на казках про тварин, побутових та, згодом, чарівних казках, у доросле життя колишні малюки входили вже цілком сформованими особистостями, із чітко означеною системою цінностей та сформованим світоглядом. І далі починалося найцікавіше: адже на арену виходять … казки-страшилки! Так, Ви не помилилися – саме страшилки («у темному-темному провулку…»). Це казки, які, на відміну від усіх попередніх казок, створюють самі діти для дітей. І ціль їх вельми таки прагматична: на віртуальному рівні, у безпечних умовах навчитися реагувати на можливі страшні та небезпечні ситуації, відпрацювати альтернативні моделі поведінки при зустрічі із тими, хто несе небезпеку твоєму життю (якщо розібратися, то немає великої різниці між вампірами, вурдалаками і сучасним грабіжником – на жаль, зустріч із будь-ким з них може однаково прикро закінчитися).

Казки-страшилки традиційно розповідаються дітьми у проміжок від 11 до 13 років, і потім так само несподівано зникають із життя дитини, як і несподівано з’явилися. Проте сьогодні ми маємо дещо іншу ситуацію: сучасна малеча починає знайомитися зі світом фантастичних (і не рідко – негативних) істот не в 11, і навіть не у 6 років, а ледь не з пелюшок. І якщо ще перші роки свого життя дитина споглядає переважно яскраву рухливу картинку, не сприймаючи суть побаченого на екрані телевізора, то вже з 3-4 років діти реально задумуються на питаннями, чи існують привиди і наскільки вони для них (!) безпечні. Таким чином, свідомо чи несвідомо, та ми пропонуємо нашим рідним дітям із ще не сформованою психікою, світоглядом та системою цінностей (зокрема – усвідомленням чіткої межі між світом реальним і надуманим, вигаданим, нафантазованим) мультиплікаційний світ героїв, чиїми вчинками далеко не завжди керують загальнолюдські цінності. Тож чому дивуватися, що ми сьогодні маємо покоління неврівноважених, «агресивно» налаштованих дітей з підвищеною тривожністю та невротичною симптоматикою…

Відеофільм «Телебачення. Мультфільми»

Перегляд відеоматеріалу про вплив мультиплікаційних фільмів на психіку дитини.

Вихідна діагностика

- Чи змінилася Ваша думка стосовно твердження висунутого на початку?

_________________________________________

ТАК НЕ ЗНАЮ НІ

Висновок

Казка є найдревнішим педагогічним і психологічним методом передачі знань про світ, про філософію життя. Через казки від покоління до покоління передавалися морально-етичні, естетичні та правові норми українців, саме у художніх образах українського фольклору розкриваються найкращі риси національного характеру, це і патріотизм, хоробрість, чесність, людяність.

Додаток 1

Анкета

1. В якому віці Ваша дитина навчилася читати? ____________________________________________________________

2. Чи практикуєте Ви вдома сімейні читання?

  _____________________________________________________________

3. Про що любить читати Ваша дитина?  _____________________________________________________________

4. Чи обговорюєте Ви з дитиною прочитане?  _____________________________________________________________

5. Чи є у Вас домашня бібліотека? Які там є книжки?  _____________________________________________________________

6. Як на Вашу думку, можна зацікавити дитину читати? _______________________________________________________


Повернутися до розділу

На головну...