Сторінка директора гімназії

Про важливе
15.03.2012

Л.С.Ліщинська

Директор гімназії №154

Магістр управління,

Вчитель-методист,

Відмінник освіти

Про важливе

Одна з аксіом успіху керівника полягає в усвідомленні ним істини: управляти може лише той, хто передбачає. Кожна людина має свою стратегію мислення і поведінки, стратегію успіху. І вони завжди найкращі, бо відповідають її власному стилю. Оптимізувавши свій стиль, керівник навчального закладу може знайти ключ і до спроможності підлеглих (заступників, педагогів) сформувати власний стиль навчання і життєдіяльності, допомогти їм оптимально використовувати індивідуальний стиль педагогічної діяльності. Мені здається, в цьому напрямку завжди є над чим працювати, адже виробити власний стиль управління легше, аніж зумовити інших формувати цей стиль. Кожен керівник має певну спрямованість своїх дій, має провідні мотиви діяльності. Його стиль часто залежить від особливостей розвитку суспільства, певним чином від стилю керівництва вищих керівних органів, інших навчальних закладів такого ж типу, від змісту та умов діяльності освітнього колективу, його характеру діяльності, специфіки поставлених завдань, умов, за яких має відбуватися виконання завдань, соціально-психологічних особливостей колективу, загальних та спеціальних здібностей, рівня розвитку, професійної підготовленості колективу та його керівника, від характеру і темпераменту управлінця.

За десять років перебування на посаді директора гімназії усвідомила, що мій успіх залежить від власної цілеспрямованості, від оточення заступників-однодумців, від чіткості у визначенні планів, термінів виконання, реалізації цілей. Усвідомила, що одним із важливих чинників задля реалізації ефективного управління є наявність якісних ресурсів (кадрових, інформаційних, методичних, наукових). Розмір та стан ресурсів дозволяє чітко спланувати діяльність, передбачити її варіативність. А це є запорукою життєдіяльності всієї управлінської системи. Багато залежить і від визначених пріоритетів РR- діяльності. Системи РR- управління, як і організація, повинні бути „чутливими”. Відслідковуючи прямі і зворотні зв’язки, проводячи моніторинги, стежачи за інноваціями, управлінець може бути успішним. Проведення такої діяльності мені допомагає домогтися успіхів у досягненні поставлених цілей.

Відчуваю, наскільки не вистачає в роботі керівника знань з фінансово-правових питань – мій успіх багато в чому залежить від того, наскільки вміло я узгоджую цілі та ресурси з наявними матеріально - технічними, фінансовими, кадровими можливостями.

Беручи до уваги поради відомого педагога К.Д. Ушинського про те, що тільки слово авторитетної людини може виховати, керуюся принципом: „Головне – влада авторитету ”. Намагаюся пам’ятати, що легко втратити авторитет, якщо застосувати цей принцип з точністю до навпаки. В роботі сповідую демократичний (але не ліберальний) принцип управління – заохочую колег до прояву ініціативи, намагаюся розумно концентрувати та розподіляти управлінські функції, разом із заступниками, членами методичної ради, вчителями, техперсоналом, батьківською громадськістю обговорюю проблеми та шляхи їх подолання. З людьми поводжуся природно, просто, відкрито. Розумію, що тільки ініціатива, творча активність співробітників, вміння працювати з інформацією, відстоювання власної думки, критичне мислення, аналіз подій, інформації, турбота про стан подій і справ у навчальному закладі позитивно впливають на його розвиток .

Вважаю, що керівник повинен бути лідером. Лідер – це внутрішньо вільна й ініціативна людина, яка здатна повести за собою інших. Людина, яка має владу авторитету і чию авторитетність визнають усі. А це, на мою думку, - майстерність. Управлінці, які мають дотримуватися традиційної системи людських та професійних цінностей, включаючи трудову етику та повагу до інших людей, мають відзначатися розвинутим інтелектом. Б.Паскаль зазначав: „ Чим більше розуму у людини, тим більше бачить вона оригінальних людей. Посередність не помічає різниці між людьми ”. Я приєднуюся до думки великих. Право на владу лідер завойовує тоді, коли в нього є послідовники, які визнають його пріоритет, першість. Він знає, що в розпорядженні лідера є ресурси, він формулює мету, приймає рішення, в нього вірять. Лідерство – це мистецтво вибору оптимального стилю керівництва, тактики винагород, урахування можливостей ситуації. Невідповідність керівника колективу – біда для всіх, адже в колективі пануватиме несприятливий соціально-психологічний клімат, низькою буде результативність роботи. Лідер вносить у роботу силу своєї волі і своєрідність своєї інтелектуальної та емоційної енергетики.

Багатоманітність і складність розв’язуваних керівником завдань призводять до значних труднощів. Кожен керівник має певні стереотипи управлінської діяльності, які прийнято називати стилем управління.

Мій стиль управління, як, напевно, і більшості керівників, визначається мірою делегування своїх повноважень, здатністю керувати, умінням навчати і розвивати підлеглих, участю підлеглих у прийнятті рішень, рівнем їхньої інформованості, моєю здатністю керувати собою, власним умінням чітко визначати цілі, здатністю до постійного особистісного та професійного зростання, мірою винахідливості та здатності до інновацій, мірою впливу на навколишніх, умінням формувати і розвивати ефективну групову роботу та інше.

Як підстава для класифікації стилів лідерів американський учений Д.Барбер запропонував дві шкали. Перша визначає міру активності особистості у виконанні ролей, друга – призначена для виявлення позитивного чи негативного ставлення керівника до виконання своїх функцій

Щоб бути ефективним, лідер повинен мати послідовників. Тоді якість і результативність його діяльності буде значно вищою, ніж у авторитетного менеджера, який розглядає своїх співробітників як підлеглих і відповідно ставиться до них. Лідер завжди у полі зору оточення. Його не тільки чують, а й дивляться на нього, спостерігають за ним. Він не тільки на словах, а на ділі повинен випромінювати ентузіазм і віру у справу, яку робить. Амбітність, почуття власної гідності, сміливість, врівноваженість, наполегливість, мужність, незалежність, у деякій мірі зверхність – ось неповний перелік якостей лідера. Інтелектуальні якості – розум, пам’ять, швидкість і критичність мислення, концептуальність, ерудованість, володіння мовами, широта світогляду – завжди є ознаками керівника-лідера. Переконана, що все залежить від обставин, мети, та змісту діяльності. Проте важливим чинником, рушійною силою у досягненні успіху керівника навчального закладу є його особисті та ділові якості: дисциплінованість, організованість, дипломатичність, господарність, обов’язковість, ініціативність, самостійність, відповідальність, ризикованість, надійність, доброзичливість, порядність, тактовність, уважність, комунікабельність. Якщо все це мені притаманне, я – ідеальний керівник, менеджер. А чи ідеальна людина? Усі ми здатні помилятися. Але хочеться завжди прагнути до досконалості. Був би стимул. Досягти конкретного результату можна за умови максимального використання можливих ресурсів.

Отже, щоб стати гарним керівником, слід працювати над собою, виробляти ті якості, які необхідні у роботі з людьми. Треба навчитися бути привабливим. А цього можна досягти, якщо пам’ятатимеш:

  1. Інтереси колеги, партнера, клієнта у момент спілкування з ним важливіші, ніж власні.
  2. Дай можливість людині висловитися, виговоритися першою. Навчися бути „мікрофоном”.
  3. Не зловживай саморекламою, а краще назви, які твої гарантії щодо виконання певних завдань
  4. Критикуй лише у крайньому випадку. Відмовся від поганих ярликів.
  5. Не дозволяй собі „металу” в голосі, наказового, повчального тону
  6. Не приписуй заслуг лише собі, не перекладай провину на інших. Не збирай довкола себе тих, хто обороняється, - вони потенційні обвинувачі.
  7. Не лінуйся говорити компліменти та хвалити людей.
  8. Не сварись! Суперечка і сварка – те саме. ”Те, що розпочинається в гніві, закінчується в соромі” – Лев Толстой.
  9. Намагайся більше посміхатися. Щира посмішка керівника – важлива психологічна підтримка тим , хто йде за лідером.

І ще. Не слід забувати: приходячи з роботи додому, варто зняти в прихожій мундир своєї ролі керівника. Адже стан, коли людина не може бути собою, - невроз.


← Повернутися до списку

Повернутися на головну